ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ КРЕАТИВНОСТІ.

Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначення її мети, завдань, методів діяльності. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути такою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема.

Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використоввувати знання й уміння у нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах – швидше знаходить своє місце в суспільстві.

Сьогодні в області створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Концепція сучасної креативної освіти відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав людини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.

Що характеризує діяльність яктворчу?

З’ясуємо суть поняття творчість, креативність. Під творчістю найчастіше розуміють створення нових матеріальних або духовних цінностей. Творча діяльність є антиподом наслідування, копіювання, діяльності за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом.

Л. Виготський, визначаючи поняття творча діяльність, підкреслував, що творчий тип діяльності дійсно спрямований на створення «нового», утім це «нове» може бути не лише витвором нової речі зовнішнього світу, а й побудовою розуму чи почуття, що живуть і виявляються лише у самій людині, і є новим відносно її системи знань, способів дій, оціночних орієнтацій тощо. На основі такого підходу виділяється навчально - творча діяльність, якій притаманна суб'єктивність «новизни». Творчим може бути не лише результат діяльності, а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється.

Креатнвність - творчі можливості людини, які виявляються у сприйнятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто у знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій.

Д. Перкінс запропонував модель творчої обдарованості, котра складається з шести якостей, а саме:

•      орієнтація на естетичні цінності (вихід за межі «чистого» раціоналізму);

•      уміння визначати далеку перспективу (відхід від існуючих уявлень, штампів);

•      рухливість і гнучкість мислення (розгляд альтернатив, різних аспектів проблеми тощо);

•      здатність ризикувати, не боятися невдач;

•      уміння поєднувати об’єктивний та суб'єктивний підходи до проблеми (уявляти суть проблеми в цілому та довіряти своєму баченню);

•      внутрішня мотивація творчості.

Всеохоплюючу концепцію інтелектуальної обдарованості запропонував Р. Стернберг. Це концепція грирівневої структури.

1.    Компонентний рівень відображає найзагальніші механізми пізнавальної діяльності незалежно від конкретного змісту і зовнішніх чинників. На цьому рівні здійснюються три види операції:

·               пізнавальні (отримання і переробка інформації);

•      мотиваційні (вибір проблеми і стратегії, контроль і регуляція процесу розв'язання, врахування чинників навколишнього середовища);

•      виконавчі (розв'язання задачі).

2.    Конкретний рівень пов'язаний з певними структурами і ситуацями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль. Найтиповішими є випадки розв'язання нестандартної задачі або запровадження автоматизації звичайних видів діяльності.

3.    Контекстуальний рівень пов'язаний із соціально-культурним оточенням особистості, її індивідуальними особливостями. Інтелектуальна обдарованість виявляється в максимальному пристосуванні індивіда до середовища, у деяких випадках у компенсації своїх недоліків.

У свою чергу Ф. Говіц і М О'Брайсн вважають, що вивчати обдарованість слід за трьома напрямами:

•      вивчати механізми інтелектуальної діяльності (засвоєння знань, їх збереження і використання, постановка проблем, розв'язок);

•      визначати спеціальні та особистісні характеристики обдарованих інднвідів;

•      проводити порівняльну оцінку різних стратегій навчання.

А. Танненбаум, займаючись вивченням обдарованості, застосував психосоціальний підхід. Він визначає понятгя «обдарованість» за п'ятьма чинниками:

•      високий рівень загального інтелекту;

•      наявність спеціальних здібностей;

•      певні особистісні особливості;

•      вплив середовища;

•      щасливий випадок.

На думку автора, успіх залежить від наявності всіх цих чинників, тоді як відсутність хоча б одного може призвести до невдачі. Для того щоб творча обдарованість змогла себе проявити і далі розвиватися, потрібні сприятливе культурне оточення, опіка і заохочення, а іноді — тиск ззовні. Безперечно, особливу роль у цьому відіграє домашнє середовище, батьки, їх поведінка.

На сьогоднішній день психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості — це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрового, навчального, трудового). Водночас не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального таланту.

А М. Матюшкін розглядає творчу обдарованість як загальну передумову творчого розвитку і становлення творчої особистості, виділяє п'ять її структурних компонентів:

·               домінуюча роль пізнавальної мотивації;

дослідницька, творча активність, що виражається у виявленні нового, у постановці і вирішенні проблем; можливість досягнення оригінальних рішень;

•      можливості прогнозування і передбачення;

здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

У свою чергу В. А. Моляко виділяє наступні складові креативності:

•      задатки, схильності, що виявляються у підвищеній чутливості, певній вибірковості, перевагах, а також у динамічності психічних процесів;

•      інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їхнього прояву, домінування пізнавальних процесів;

допитливість, прагнення до створення нового, схильність до вирішення і пошуку проблем;

•      швидкість у засвоєнні нової інформації, утворення асоціативних масивів;

схильність до постійних порівнянь, зіставлень, вироблення еталонів для наступного відбору;

прояв загального інтелекту — схоплювання, розуміння, швидкість оцінок і вибору шляхи вирішення, адекватність дій;

емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір, перевага тощо; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

•      творчість — уміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу тощо:

інтуїція — схильність до понад швидких оцінок, рішень, прогнозів; порівняно швидше оволодіння уміннями, навичками, прийомами, оволодіння технікою праці, ремісничою майстерністю; здібності до вироблення особистісних стратегій і тактик при вирішенні загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук виходу зі складних, нестандартних, екстремальних ситуацій тощо.

Виходячи з цього психологами виділені основні типи творчої діяльності: науково-логічний;

•      техніко-конструктивний; образно-художній; вербально-поетичний;

•      музично-руховий;

•      практико-технологічний;

•      ситуативний (спонтанний, розважливий).

Цікаво відзначити, що прояв творчого пошуку можна уявити за такими ознаками:

•      реконструктивна творчість; комбінаторна творчість; творчість через аналогії.

Прояв інтелекту психологами фіксується за:

•      розумінням і структуруванням вихідної інформації;

•      постановкою завдання; пошуком і конструюванням рішень;

•      прогнозуванням рішень (розробкою задумів рішення, гіпотез)

Творчість як процес має певні етапи.

Перший - підготовчий період. Створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз.

Другий - процес вирішення проблеми. Результатом активності підсвідомих сил є третій період творчого процесу - інсайт (осяяння). Крім того, для підготовки осяяння важливим є стан спокою нервової системи (можливо, на думку Л.С.Вигогського, і цей відпочинок наповнений підсвідомою роботою).

Четвертий період творчої роботи - упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.